Концептуальні засади дослідження і діагностики обдарованості

Анотація

Упродовж десятиліть у науковому й освітньому колах послуговуються термінами «загальна обдарованість» (інколи вживають терміни «обдарованість», «інтелектуальна обдарованість»), «спеціальна обдарованість», «талант» (ідеться про виняткові спеціальні інтелектуальні здібності, що проявляються в шкільному віці). Але як педагоги, так і дослідники часто поміщають у зазначені конструкти різну суть, наповнюючи їх різними структурними компонентами. Не менше непорозумінь і стосовно того, як узгоджуються ці конструкти психіки, як вони ієрархічно пов’язані між собою. Можна назвати декілька причин зазначених розбіжностей. Однією з них є той факт, що названі психічні феномени є складними за структурою, а отже, і суттю, тобто поєднують у собі декілька психічних процесів, перебіг яких визначається відповідними психічними властивостями, певні психічні устремління, здатності, стани, відношення, особливості духовного й енергетичного потенціалів. Окрім того, для названих характеристик не встановлено значення критичних рівнів, на основі яких можна було б відрізнити обдарованого індивіда від звичайного (бо саме в цих граничних точках вони мають якісно відрізнятися між собою). Окрім того, бренд «обдарований» використовують і стосовно тих, хто в шкільні роки демонструє високі здібності, і тих, від кого очікують помітних творчих продуктів у дорослому житті. Як наслідок, постає задача щодо наповнення зазначених психічних феноменів суттю та встановлення зв’язку між ними шляхом використання наявних емпіричних даних, аналізу даних щоденних спостережень і певних домовленостей, не позбавлених логічного сенсу. Зазначене вище в пропонованій статті подається у формі запитань і відповідей з узагальненнями, що виходять дещо за межі наведених запитань та відповідей на них.