Методика накопичення життєвого досвіду крізь призму потенціалу розумної поведінки: наукове підґрунтя
DOI:
https://doi.org/10.32405/Ключові слова:
інтелект, структура інтелекту, обстеження інтелекту, результати обстеження інтелекту, тести, стиль накопичення життєвого досвіду, розумна поведінкаАнотація
Життєвий досвід, який набувається в процесі формальної, неформальної та інформальної освіти, а також у процесі участі індивіда в різного роду життєвих ситуаціях, відіграє колосальну роль у його адаптації до довколишнього середовища та зміні його. Немає сумніву, що психічний конструкт, який відповідає за набуття життєвого досвіду індивіда, є його інтелект. Як наслідок, історично інтелекту відводилося значне місце серед складових психіки людини. Такою є і сьогоднішня позиція. Учені намагаються оптимально представити інтелект на рівні психічних його складових, тобто інтелектуальних здібностей, які детермінуються сукупністю психічних властивостей, що відповідають за перебіг психічних процесів, які беруть участь в інтелектуальній діяльності. Відомо чимало спроб структурно представити інтелект, сконструювати валідний і надійний інструментарій для його обстеження. Таким інструментарієм є різного роду тести інтелекту. Їх використання надає низку цінних знань про інтелект індивіда, етнічні та статеві інтелектуальні відмінності тощо. Проте ці тести не дають відповіді на запитання: чому індивіди інтелектуально відрізняються між собою? Щоб відповісти на поставлене запитання, потрібно фокусуватися не на обстеженні інтелекту як факту наявності певних знань та умінь, а на процесі накопичення цих знань і формуванні відповідних умінь, тобто на стилі інтелектуальної діяльності. Для цього потрібна важка робота, що пов’язана зі збором буквально всього (достовірного і недостовірного), що відомо про інтелект і його обстеження.
Кількість завантажень статті
Посилання
1. Darwin, C. (1859). The origin of species by means of natural selection; or the preservation of favoured races in the struggle for life. New York. Retrieved from: http://www.literature.org/authors/darwin-charles/.
2. Binet, A., & Simon, T. (1916). The development of intelligence in children. Baltimore. Р. 42–43.
3. Spearman, C. (1904). “General intelligence”, objectively determined and measured. American Journal of Psychology. Vol. 15. P. 201–293.
4. Dweck, C. S. (1975). The role of expectations and attributions in the alleviation of learned helplessness. Journal of Personality and Social Psychology. Vol. 31. P. 674–685.
5. Binet A.; in Kite E. S. (Trans.) (1916). New methods for the diagnosis of the intellectual level of subnormals. Vineland, NJ: Publications of the Training School at Vineland.
6. Anastasi, A. (1981). Differential psychology. 4th ed. New York: Macmillan,
7. Kaufman, A. S. (2001). WAIS-III IQs, Horn’ s theory, and generational changes from young adulthood to old age. Intelligence. Vol. 29. P. 131–167.
8. Smith, A. (1759). The Theory of Moral Sentiments.
9. Burt, C. (1909). Experimental tests of general intelligence. British Journal of Psychology. Vol. 3. P. 94–177.
10. Cox, C. (1926). The early mental traits of three hundred geniuses. Stanford, CA.
11. Jensen, A. R. (1969). How much can we boost I.Q. and scholastic achievement? Harvard Educational Review. Vol. 33. P. 1–123.
12. Fancher, R. (1985). The intelligence men: Makers of the IQ controversy. New York.
13. Benbow, C. P., & Stanley, J. C. (1980). Sex differences in mathematical ability: Fact or Artifact? Science. Vol. 210 (12). P. 1262–1264.
