Метод групової дерефлексії під час роботи зі старшими учнями для стабілізації психоемоційного стану та профілактики роздалів невротичного та психотичного спектрів
DOI:
https://doi.org/10.32405/2309-3935-2023-4(91)-45-50Ключові слова:
логотерапія, екзистенціальний аналіз, Віктор Франкл, дерефлексія, гіперрефлексія, димензіональна онтологія, ноетичний, освіта під час війниАнотація
Тривале перебування на території воєнного стану, безсумнівно, позначається на психічних процесах і в більшості випадків призводить до різного ступеня тяжкості характерологічних розладів учнів, що виявляються загальною дисгармонічністю психічного складу особистості при збереженні здібності та інтелекту, які призводять до порушень міжособистісних відносин та соціальної адаптації.
Такі стани займають проміжне положення між нормою та патологією. Кожен розлад буде мати свій власний стиль декомпенсації та інтенсивність проявів – близькі до норми (невротичні) чи психотичні. Однак властивою для всіх станів є емоційна неможливість упоратися з власними емоціями: імпульсивність, нездатність розуміти те, що відчувається, імпульсивна поведінка через складність впоратися зі своїми емоціями, іноді селфхарм, саморуйнівна поведінка. Може спостерігатися порушення організуючої ролі інтелекту над афектом (влада афекту над інтелектом). Безумовно, це насамперед спостерігається у відносинах з іншими людьми – як старшими, так й однолітками: капітуляція, гіперкомпенсація, складність у проявах самотрансценеднції, емпатії, неможливість поставити себе на місце іншого.
Щоб м’яко та дієво супроводжувати та коригувати такі стани і запобігти втратам у царині і психічного добробуту, й інтелектуальних потужностей, автори статті пропонують шкільним психологам або вчителям опанувати та запровадити на постійній основі метод групової дерефлексії.
Метод дерефлексії було розроблено австрійським психотерапевтом В. Франклом ще в ранні повоєнні роки як метод індивідуальної терапії для усунення порушення психоемоційних розладів. У подальшому цей метод у рамках групової роботи широко зарекомендував себе і як дієвий механізм профілактики психоемоційних деформацій, і як один із методів терапії, принагідний для застосування як у широкому колі (від шкільного до родинного), так і спеціалізованому. У статті детально описано філософське підґрунтя методу, правила та прийоми ведення груп дере флексії, а також надано практичні поради й конкретні вправи для проведення груп, які, на думку авторів, на регулярній основі здатні закріпити терапевтичний ефект, «дерефлексуватися» від власних проблем до зовнішніх завдань, переорієнтуватися з невротичних проявів на специфічне покликання та життєву місію.
Кількість завантажень статті
Посилання
1. Adler, A. (2007). The science of living. New York, NY: Meredith Press.
2. Frankl, V. E. (1967). Psychotherapy and existentialism: Selected papers on logotherapy. New York, NY: Washington Square Press, Inc. DOI: https://doi.org/10.1037/h0087982.
3. Frankl, V. E. (1986). The doctor and the soul: From psychotherapy to logotherapy. New York, NY: Random House.
4. Frankl, V. E. (1990). Chelovek v poiskah smysla: Sbornik[Man’s search for meaning: Selected works]. Moscow [in Russian].
5. Frankl, V. E. (2014). The will to meaning: Foundations and applications of logotherapy. New York, NY.
6. Jung, C. G. (1972). Two essays on analytical psychology. Princeton, NJ: Princeton University Press.
7. Kelly, E. (2011). Material Ethics of Value: Max Scheler and Nicolai Hartmann. Springer Science; Business Media.
8. Kwee, J., & Längle, A. (2019). Challenges and New Developments in Logotherapy and Existential Analysis. The Wiley World Handbook of Existential Therapy, P. 381–403.
9. Lukas E. (2014). Meaning in Suffering: Comfort in Crisis Through Logotherapy. Purpose Research,
10. Rogers, C. R; Koch, S. (Ed.) (1959). A theory of therapy, personality and interpersonal relationships as developed in the client-centered framework. Psychology: A study of a science. Vol. 3, P. 184–256). New York, NY: McGraw-Hill Book Company, Inc.
11. Rogers, C. R. (1965). Client-centered therapy: Its current practice, implications, and theory. Boston.
12. Rogers, C. R. (1995). On becoming a person: A therapists view on psychotherapy. Boston: Houghton Mifflin.
13. Wong, P. T. (2012). From logotherapy to meaning-centered counseling and therapy. The human quest for meaning: Theories, research, and applications. 2. P. 619–647.
