Вивчення літичної активності деяких пряно-ароматичних рослин як метод підвищення ефективності роботи гуртків валеології
DOI:
https://doi.org/10.32405/2309-3935-2022-3(86)-95-100Ключові слова:
пряно-ароматичні рослини, лектини, м’ята перцева, імбир лікарський, шафран посівний, перець чорний, урати, оксалати, фосфати, літична активністьАнотація
У статті викладено дидактичний матеріал, розроблений як для членів гуртка «Валеологія» Київського палацу дітей та юнацтва, так і для студентів спеціальності «Здоров’я людини». Розроблений методичний комплекс спрямовано на поглиблене вивчення причин, природи та профілактики сечокам’яної хвороби. Узагальнено літературні дані щодо утворення конкрементів трьох видів: фосфатів, уратів та оксалатів. Здійснено аналіз фітотерапевтичних підходів до лікування та профілактики сечокам’яної хвороби. Акцентовано на пряно-ароматичних рослинах, які мають не лише лікарське, а й харчове значення. Для розроблення лабораторного заняття запропоновано такі пряно-ароматичні рослини, – перець чорний, імбир лікарський, м’ята перцева та шафран посівний. На основі експериментів з вивчення літичної активності досліджуваних рослин створено алгоритм для профілактики утворення конкрементів усіх видів. У процесі валеологічного експерименту по вивченню літичної активності пряно-ароматичних рослин показано, що всі досліджувані рослини (окрім шафрану посівного) мають літичну активність. Найбільш універсальним засобом профілактики нефролітіазу виявився екстракт м’яти перцевої, який повністю розчинив урати, на 50 % зменшив масу оксалатів і на 40 % зменшував масу фосфатів. Екстракт перцю чорного повністю розчиняє оксалати при незначному впливі на урати і фосфати. Водночас екстракт імбиру лікарського найбільш активно розчиняє фосфати при незначному впливі на оксалати й урати. Під час педагогічного експерименту порівнювалися результати засвоєння знань гуртківців, які вивчали тему «Проблема нефролітіазу та профілактика утворення конкрементів за допомогою пряно-ароматичних рослин» лекційним і лабораторним методами. Результати статистичної обробки даних педагогічного експерименту за методом О. Киверляга свідчать, що розроблений нами лабораторний метод підвищує рівень знань гуртківців на 12,7 %, а лекційний метод – на 9,5 %.
Кількість завантажень статті
Посилання
1. Samoilovych, V. A. (2016). Deiaki aspekty valeolohichnoi kultury i osvity suchasnoho vchytelia [Samoilovych Some aspects of valeological culture and education of a modern teacher]. Problemy osvity – Problems of education. P. 189–191. [in Ukrainian].
2. Grimblaut, S. O., Zajcev, V. P., Kramskoj, S. M. (2005). Zdorov’jasberegajushhie tehnologii v podgotovke specialistov [Health-saving technologies in the training of specialists]. Harkov, 182 p. [in Russian].
3. Slyvka, L. V. (2016). Zdoroviazberezhuvalna pedahohika [Health-saving pedagogy]. Ivano-Frankivsk, 200 p. [in Ukrainian].
4. Hаrnа, S. V., Vlаdimirovа, I. M., & Burd, N. V. (2016). Suchаsnа ftoterаpiia [Modern phytotherapy]. Khаrkiv. 323 p. [in Ukrainian].
5. Chernenko, V. V., Zheltovskaja, N. I., & Shtil’vaser, K. M. (2007). Sovremennye podhody k pro- i metafelaktike mochekamennoj bolezni [Contemporary approaches to pro- and metaphylactic urolithiasis]. Vrachebnoe soslovie – Medical class. P. 20–23. [in Russian].
6. Antoniuk, V. O. (2005). Lektyny ta yikh syrovynni dzherela [Lectins and their raw materials]. Lviv, 554 p. [in Ukrainian].
7. Kyverliah, A. A. (1980). Metody yssledovаnyia v professyonаlnoi pedаhohyke [Research methods in professional pedagogy]. Tаllyn, 334 p. [in Russian].
